Прибувши на острів Реданг з першими променями сонця, я вирішив прогулятися через село в джунглі. Ще зовсім рано, село спить, навколо бродять вівці, а по дахах гуляють мавпи. Я підійшов упритул до джунглів. Із чагарників лунали крики макак, тепер уже це були не ті смирні мавпочки, що живуть поряд із готелем, а дикі й агресивні тварини. Якщо підійти до них менш ніж на 10 кроків – вони відкривають пащу, загрозливо показують зуби, розгойдуючись при цьому з одного боку в інший і погрозливо скрикуючи. Якщо зробити різкий рух або ще один крок, то самки з дитинчатами й молоді макаки кидаються врозтіч, а ватажок – на вас. У такому разі краще голосно кричати й розмахувати руками, щоб налякати його.

Майже біля села, двометровий варан (прямий родич комодського дракона) виповз із джунглів і грівся на сонці біля дороги. В більшості випадків ці великі ящіри вважають за краще не показуватися людям на очі й при зустрічі миттєво тікають назад у зарослі. Але цей тільки час від часу повертав голову в мій бік, висовував свій роздвоєний довгий язик, нюхаючи повітря. Взагалі ці дракони, хоч і здаються на перший погляд повільними, можуть бути достатньо спритними і небезпечними, вони не отруйні, але рани після їхніх укусів гояться дуже довго. Пересувається варан зі швидкістю до 40 км на годину, тому портретні зйомки цього дракона можуть закінчитися тривалим лікуванням. Я його, звичайно, зняв, але не без пригоди – в якийсь момент він кинувся в мій бік, і мені довелося відбиватися від нього палицею (припасеною заздалегідь) й швидко відступати.

Після прогулянки джунглями я вирішив проїхатися до сусідніх островів – Великого і Малого Перентіану, які розташовані на відстані години їзди катером. Діставшись до Великого Перентіану, я зрозумів, що рай на землі існує!  Природа тут просто з’їхала з глузду: носаті білки бродять по землі – одна на моїх очах поїдала гострий кетчуп «чілі», недбало залишений туристами біля бунгало, – молоді варани лазять по деревах, а прямо на території готелю живуть білоокі макаки. Навколо росте карамболь, на смак схожий на суміш ківі й аґрусу, тільки соковитіший. Фрукт джек-фрут росте взагалі як наріст або грибок на дереві, до речі, його просто обожнюють місцеві мавпи. Є тут і рамбутан, і ще багато фруктів, назв яких я навіть не знаю.

Поряд з островом  Реданг є невеликий острівець. На ньому, як мені розповіли, відкладають яйця великі зелені черепахи (занесені до Червоної книги). І зараз дитинчата черепахи починають з’являтися на світ. Отже, мені вдалося ще й побачити, як ці крихітні створіння, вилазячи з піску, прагнуть потрапити до своєї рідної стихії – моря.

Андрій Некрасов
Фото автора